Світ без вайфаю, але з гідністю - історія тих, хто воскрес без права голосу ★

На самому краю цивілізації, там де дорога закінчується лайкою, а світ - пилюкою і запахом паленого дизеля, стоїть комуна. Не проста, а така, де всі вільні - але під наглядом. Колись тут був радгосп, потім - чортове болото, а тепер - соціальний експеримент із виживання під гаслом "самоуправління без ілюзій".

Головна - тьотя Франя. Легендарна жінка, яка одного разу виміняла корвалол на діамант прямо в СІЗО. Відтоді - авторитет, душа колективу і єдиний гарант стабільності. Її кабінет - колишня свинарня. Там у шафі під журналами "Перець" лежить архів - вся історія місцевих бійок, інтриг і побутових воєн за двадцять років. Там же зберігається її головна зброя - ополоник і блокнот із боржниками.

Працюють тут люди серйозні. Колишні, майже колишні і ті, хто просто загубив документи й долю. Вміють тримати лопату, бо колись тримали арматуру. Робота проста: копай, сапай, не задавай дурних питань і не вигадуй вайфай. Бо за вайфай тут не сварять - тут ховають. Кажуть, "на рибалку". І риба там, мабуть, велика, бо ніхто не повертається.

Біля кухні живе дядько Мар’ян - ветеран із двома простріляними легенями, що варить суп із нічого і робить це з такою гідністю, ніби рятує націю. Має козу, трьох псів і дрон, зібраний із запчастин старого "Опеля" та знайденого айфону. Дрон охороняє комору, де головна валюта - згущонка. Бо згущонка тут - це як золото, тільки солодше.

Кожен у колонії має свою місію. Один будує церкву з піддонів, другий малює портрети охорони в стилі «нуар», третій ловить гав і здає їх у бухгалтерію. Раз на тиждень - кіноніч. Всі на лавках, усі з квасом, і всі дивляться бойовики дев’яностих. Герої там чесні, кулаки великі, сюжет зрозумілий. Люди плачуть і сміються, бо це про них, тільки без податків.

Тут ніхто не питає: звідки ти, за що сидів, скільки ще. Відповіді видно в очах, у татуюваннях і в тому, як людина мовчить. Єдине спільне - земля. Сіра, жирна, важка, материнська. Вона годує, тримає і часом нагадує про минуле, коли замість моркви з-під лопати виходить граната. Бо хто що закопав - те й має.

У цій комуні немає майбутнього, бо його не планують. Є сьогодні. Якщо ти навчився тут жити - ти вже не просто відбув строк. Ти воскрес. Без права голосу, але з правом на гідність. І з ложкою. Бо ложка тут - святе.